«Знання – це річ, яку не здатні забрати ні вогонь, ні вода, ні злодій»
Тетяна РІЗАК: «Знання – це річ, яку не здатні забрати ні вогонь, ні вода, ні злодій»
Тетяна Різак більше десяти років очолює один із кращих навчально-виховних закладів нового типу міста Ужгорода – спеціалізований навчально-виховний комплекс з поглибленим вивченням англійської мови «Пролісок». За ці роки сіра будівля й непримітний дворик набули сучасного вигляду. У приміщенні виховного комплексу дуже затишно й тепло, а рівень знань випускників «Проліска» давно оцінили не лише на рівні міста.
«Кожен навчальний заклад має своє обличчя та свій рейтинг»
Тетяно Михайлівно, чим ваш заклад вирізняється серед подібних в Ужгороді?
- Почну з того, що спеціалізований навчально-виховний комплекс з поглибленим вивченням англійської мови «Пролісок» був створений 1997-го року, як структурний підрозділ «Падіюну». Тоді планувалося, що на базі авторського навчально-виховного комплексу для обдарованих дітей, як він тоді називався, займатимуться саме обдаровані дітки. Та, оскільки такі позашкільні заклади не мали права мати в своїй структурі навчальні підрозділи, нас передали управлінню освіти. На початку в нас було дуже багато гуртків, оскільки Палац дітей та юнацтва на нашій базі та з нашими дітьми набирав гурткові групи. Це робилося з тим, аби знайти в кожній дитині її особистий талант. Адже не кожному добре дається математика чи мова. Хтось більше схильний до малювання чи спорту. Та коли наш заклад перейшов у відомство управління освіти, кількість годин, відведених на гуртки, скоротили згідно з типовим штатним розписом. Але батькам подобалася наша ідея розвивати таланти їхніх дітей за допомогою гурткової діяльності. Ми пішли їм на зустріч і організували широку мережу гуртків за рахунок надання освітніх послуг. На сьогодні наш заклад – один із кращих у місті по організації освітніх послуг. Тут працюють гуртки логіки, математики, риторики, англійської мови з використанням комп’ютерних технологій, вокальний та інструментальні ансамблі, малювання. У садочку організовані додаткові заняття з підготовки майбутніх першокласників до школи. На території закладу працює школа східних єдиноборств.
Крім того, всі вже мабуть звернули увагу, що зараз міністерство освіти взяло курс на інформатизацію шкіл, і з 2012 року заплановано ввести предмет «інформатика» у навчальний план для початкової школи. Так от ми ще 2001 року відкрили комп’ютерний клас та ввели у навчальний план предмет «інформатика», починаючи з 2 класу. Адже зараз важко уявити вчителя чи учня, які займаються без персонального комп’ютера. Крім цього, у нас працює низка стаціонарних (з інтерактивною дошкою) та переносних (укомплектованих екранами) мультимедійних комплексів, які може використовувати на уроках та заняттях будь-який з 33 наших педагогів. Ще в закладі, який налічує 215 учнів, успішно працює комп’ютерний клас, а для вивчення англійської мови є 12 нетбуків. Всі ці сучасні засоби були закуплені за кошти спонсорів, спецкоштів та за допомогою Фонду підтримки науки Закарпаття.
Можливості сучасного уроку й системи освіти значно розширюються завдяки використанню мультимедійних, інтерактивних технологій, Інтернету. Наші педагоги ставлять перед собою важливе завдання – виховати та підготувати молодь, спроможну активно включатися в якісно новий етап розвитку сучасного суспільства, пов’язаний з інформацією. Адже ні для кого не є новиною, що дитина опановує комп’ютер раніше, ніж навчається грамотно писати та критично читати.
НВК «Пролісок» вважається одним із найпрестижніших закладів подібного типу в місті. Чому?
- Вважаю, що кожен навчальний заклад має своє обличчя і свій престиж. Що стосується нас, то ми намагалися створити заклад, наближений до європейських стандартів, коли початкова ланка відокремлена від старшої. Адже ніде у Європі ви не знайдете школи, де б початкові класи знаходилася в одному приміщенні з основною школою.
Коли у 2000 році мені довірили очолити «Пролісок», на допомогу прийшли Педагоги з великої букви. Заступником по навчально-виховній роботі тоді стала Г. С. Савченко. Потім її роботу успішно продовжила М. Ю. Зейкан. Виховну роботу у закладі проводить заступник Н. М. Брухаль. У роботі з дітьми використовуємо концепцію: «навчаючись – граємось» – для учнів, та «граючись – навчаємось» – для дошкільнят. Дітям на уроках та в позаурочний час цікаво. Так, коли ми відзначаємо у школі якесь свято, то наші вихованці не лише розповідають пісні чи вірші, а й беруть участь у театралізованих постановках. Це вчить дитину поводитися на публіці, бути трішечки артистом. Під час уроків ми навчаємо учнів говорити «я думаю», «я вважаю», « я впевнений». Такі діти у дорослому житті почувають себе набагато впевненішими та вільнішими.
Крім того, наші діти є переможцями багатьох олімпіад та конкурсів шкільного, міського, обласного та всеукраїнського рівнів. Після закінчення навчання в «Проліску» вони стають учнями найсильніших шкіл міста, особливо тих, де поглиблено вивчається англійська мова. На одному із семінарів директорів шкіл міста зазначили, що випускники «Проліску» в подальшому навчанні підтверджують свої оцінки. Адже знання – це річ, яку не здатні забрати ні вогонь, ні вода, ні злодій. У «Проліску» вчитель ніколи не покладе дитині оцінку вищу, ніж вона заслуговує. І за це, скажу щиро, батьки нам вдячні. Хоча, зазвичай, тільки тоді, коли їхня дитина закінчує четвертий клас і переходить в інший навчальний заклад міста. Адже тільки там вони можуть побачити й оцінити рівень знань своїх дітей у порівнянні з учнями інших шкіл.
Одною із особливостей нашого закладу є й у те, що наш практичний психолог Добош Н. М. проводить групові заняття з учнями в обов’язковому порядку за розкладом уроків і занять. Тому наші діти перебувають під наглядом психолога вже з раннього віку. І, якщо виникає якась проблема, можна її коректувати одразу, а не чекати, коли вона загостриться.
Не останню роль в елементах престижності закладу відіграє навіть те, що наш комплекс охороняється. Біля воріт працює пропускна система і на територію школи ніхто зі сторонніх проникнути не може. Таким чином, батьки спокійні, що їхні діти у безпеці.
А ще наш заклад специфічний тим, що вчитель, який хоче не працювати, а тільки відбувати час, в нас не приживеться. Всі педагоги «Проліску» викладаються на роботі на повну. За це я їм всім дуже вдячна.
Хочу зауважити, що роботу педагогів нашого закладу високо оцінив Інститут післядипломної педагогічної освіти Закарпатської області. На нашій базі щороку проводяться практичні заняття зі слухачами курсів підвищення кваліфікації цього закладу. Досвід нашої роботи був відібраний для презентації в Києві. І на сьогодні нам запропонували оформити матеріали для створення на нашій базі експериментального майданчика по громадянському вихованню наших дітей
У «Проліску» англійську мову вивчають із застосуванням різних методів. Яких саме?
- Це стосується не тільки вивчення англійської мови. Всі вчителі нашого закладу використовують в своїй практиці інноваційні методи навчання. Це уроки-казки, уроки-подорожі, уроки-телепередачі тощо. Що стосується вчителів англійської мови, то часто на уроці вони використовують казкового героя-іграшку, тому урок проходить за системою «навчаємось-граючись». І діти сприймають урок іноземної, як гру. Крім того, наші учні працюють за оксфордськими підручниками, які подають знання у більш доступній та цікавій формі. Більше того, на уроці англійської діти мають можливість навчатися з допомогою інтерактивної дошки, мультимедійного забезпечення, нетбуків, а ще – спілкуються по Інтернету з американськими дітками. З допомогою цих методів їм набагато легше сприймати і вивчати мову, ніж за класичною системою.
«В житті дотримуюся трьох головних цінностей…»
А ви самі в дитинстві ким мріяли стати?
- Пригадую, що з самого дитинства мріяла стати вчителем фізики, бо завжди дуже любила технічні засоби. Відтак, після закінчення школи вступила на фізичний факультет Ужгородського університету. Згодом, коли вийшла заміж і народила двох дітей, пішла працювати у «Падіюн». Коли відкрили «Пролісок», я перейшла сюди заступником директора з виховної роботи, і з часом отримала ще й педагогічну освіту за фахом «вчитель початкових класів». А вже згодом здобула третю вищу освіту за спеціальністю «вчитель інформатики».
Думали коли-небудь, що матимете стільки вихованців?
- Дотримуюся в житті трьох головних цінностей, як кажуть німкені: Kinder (дитина), Küche (кухня) та Kirche (церква). Що стосується першого, то дуже задоволена, що, крім своїх двох дітей, маю ще стількох вихованців та учнів, яких дуже люблю. Коли проходжу шкільним коридором, то часто діти висять на мені, як іграшки на ялинці. І це мене дуже тішить. Відносно «кухні» – дуже люблю готувати, коли маю час. А щодо «церкви», то я є християнкою, і вірю, що є вища сила, яка всім керує. Знаю, що від дитини, інваліда і хворого забрати нічого не можна – це великий гріх. Тому дуже прискіпливо слідкую за тим, як у нас годують дітей, як розподіляють спонсорські та спецкошти. Всі вони мають цільове використання – все для дітей.
Не втомлюєтеся?
- Майже весь день проводжу на роботі. Тому вдома мене вистачає тільки на дружину і бабусю (посміхається, – авт.). Роботі віддаю майже всю енергію. Але радію з того, що бачу результат своєї діяльності. Не можу не згадати мера Віктора Погорєлова, який за першої каденції допоміг встановити у закладі автономну котельню та нову систему опалювання. На той час ми були першими, де провели цей експеримент, який згодом набув масового поширення у місті. А зовсім нещодавно згідно з рішенням сесії для «Проліска» були виділенні фінансові призначення, згідно з якими в нас уже перекрили дах. Через те, що відчуваю допомогу і підтримку влади, управління освіти, профспілкового комітету освітян міста та закладу, колективу педагогів та працівників закладу – працюється набагато легше.
Які, на ваш погляд, основні принципи виховання дітей?
- Головний принцип – особистісно-зорієнтований. Адже кожна дитина талановита по-своєму. Якщо вона не знає, скажімо, математику, то не означає, що вона не має інших «плюсів». Головне завдання педагога – знайти і розкрити в дитині талант. Тому проводимо дуже потужну виховну роботу: конкурси, олімпіади, театралізовані дійства, спортивні змагання. А ще ми, вчителі, маємо виховати достойного громадянина країни. Тому намагаємося виплекати у наших вихованцях гордість за країну, навчати їх українських традицій. Є така біблійна легенда про те, як два брати будували будинки. Один побудував на піску, але прийшла повінь і будинок змило. Інший брат звів хату на скелі. Важко працював, але його будинок мав під собою твердий ґрунт і повінь не змогла знищити будівлю. Тому й ми намагаємося закласти в наших вихованцях такий твердий ґрунт знань, який не буде підвладний часу та іншим життєвим негодам.
Яких методів виховання не визнаєте?
- Силових. Вчитель може застосовувати різні методи, але в жодному випадку не має права підняти руку на дитину. Бо дитина – це святе. Про це попереджаю всіх вчителів, які тільки приходять до нас працювати.
Маєте власних дітей?
- З чоловіком, професором університету, Василем Михайловичем Різаком, ми народили двох дітей. Донька Тетяна зараз навчається в аспірантурі на економічному факультеті. З чоловіком подарувала нам внука Юрчика. А ще за кілька тижнів ми сподіваємося на народження внучки (посміхається, – авт.). Син, Михайло, заочно навчається в аспірантурі юридичного факультету, але проживає і працює в Києві. Він – помічник народного депутата Верховної Ради України. Свого часу, навчаючись на юридичному факультеті, виграв грант на стажування у Верховній Раді. Там до нього придивилися і, коли Міша отримав диплом, запросили працювати до столиці. Що приємно, всього цього він досяг сам.
Встигаєте приділяти час рідним попри роботу?
- Зазвичай, чоловік після роботи забирає мене і ми заїжджаємо за внуком Юрчиком. Разом їдемо в парк й гуляємо там. Вихідні також проводимо із внуком. Тому часу більш-менш вистачає.
Що для вас у житті найголовніше?
- Сім’я, здоров’я і робота. З родиною, на щастя, повезло. Що стосується здоров’я, то, як кажуть, якщо після 40 років нічого не болить, то ти мертвий (посміхається, – авт.). А щодо роботи, то тут мені також дуже поталанило. Мала хороших наставників і вчителів, а зараз свій досвід намагаюся передати молодшим.
Ваше життєве кредо?
- З посмішкою по життю. По натурі я оптиміст, і в будь-якій ситуацію дотримуюся думки, що «прорвемося».
Маєте час і на хобі?
- Дуже люблю вишивати та в’язати. Маю вдома багато рушників. Вишивала їх на весілля доньки, а зараз, сподіваюся, пригодяться і для майбутнього весілля сина. В’яжу для Юрчика, для себе та для доньки. Як народиться внучка, то в’язатиму і для неї. Займаюся улюбленою справою, зазвичай, вечорами або у вихідні дні.
Про що мрієте?
- Мрію, аби був лад у сім’ї, аби син знайшов собі хорошу дружину, аби були всі здорові. В молодості мріяла мати хорошу родину, тому зараз вважаю, що моя мрія здійснилася.
