Актуальна тема

Шкільна тривожність

На кожному віковому етапі дитина займає певне місце в системі суспільних відносин, які визначають вимоги до її поведінки та діяльності. Соціальна ситуація розвитку дитини, специфічна для кожного віку, має своєрідні психологічні характеристики ти має велике значення для психологічного благополуччя дитини. Отже, психологічне благополуччя школяра багато в чому визначається тим, наскільки його навчальна діяльність співпадає вимогам школи. Неблагополуччя адаптації дитини до школи проявляється, перш за все, високою тривожністю.
Шкільна тривожність є однією з типових проблем з якими стикається шкільний психолог. Особливе значення має дослідження змін, які відбуваються в підлітковому віці, так як цей вік називають тимчасовим народженням особистості. В молодшому підлітковому віці дитина являється типовим школяром, і в зв’язку з цим, шкільна тривожність впливає на розвиток особистості дитини, може стати стійкою властивістю, рисою особистості та темпераменту. Якщо для школярів і молодших школярів основними джерелами тривожності являється сім’я, то для підітків та старшокласників така роль значно зменшується, тоді вдвічі зростає роль школи. Істотно, що, стаючи школяром і переходячи від одного етапу шкільного життя до іншого, дитина не просто звикає до існуючої ситуації в школі. На основі сформованих у нього особистісних якостей і з’явившихся в попередньому віці потреб, вона, так або інакше переломлює вплив школи та (свідомо та несвідомо) займає по відношенню до неї внутрішню позицію. В психології існує поняття «внутрішня позиція», під якою розуміється сукупність відносин дитини до дійсності, які склалися в певну систему.
Внутрішню пзицію школяра у найбільш широкому значенні можна визначити як ситему потреб і потягів дитини пов’язаних із школою, тобто таке відношення до школи, коли причасність до неї переживається дитиною як її власна потреба. Окрім відношення до навчального процесу в цілому, для дитини, яка йде до школи, важливо відношення до вчителя, однолітків та самого себе.
Перехід з початкової ланки в середню вважається однією з найкладніших проблем, а адаптація в 5 класі один з найскладніших періодів шкільного навчання.
Особливим різновидом тривожності є шкільна тривожність. Так прийнять позначати негативні переживання у дітей, що пов’язані зі школою.
Причиною шкільної тривожності в молодшому шкільному віці є необхідність звикання дитини до шкільних потреб і порядку, до нового оточення , нових умов життя, що і складаєоснову адаптації до школи.
В цей періоді учень не лише пристосовується до середовища, але і сам змінює соціально психологічну ситуацію, створюючи свою особисту мікросферу. Пристосовуючись до шкільного середовища, школяр підвищує продуктивність в авчальній діяльності, а його внутрішній стан стабілізується.
Окрім того тривожність у школярів може бути пов’язана з очікваним відношенням до оцінки батьків і розумінням оцінки як відношення вчителів до себе. Тривожність з приводу оцінок у молодших школярів виявляється у вигляді покарань, доган, розчарування (Тато скаже: «Чого ще від тебе можна було чекати», «Вони побачать, що я ні на що не здатен»); байдужості («Їм всеодно як я вчуся, ніби мої оцінки не мають ніякого значення»). Тобто, учні бояться не самої оцінки, а розчарувати батьків, не співпадати з їх уявленням про них.
Багато що емоційній стійкості дитини залежить і від стосунків з педагогом. У спілкуванні з вчителем тривожні школярі виявляють інфантильну позицію. Вони розглядають оцінку, перш за все, як вираження відношення педагога до них, як до особистості. Така інфантильна позиція закрплюється у тривожних школярів надовго і зустрічається навіть в підлітковому віці.
Тривожність у дітей може бути пов’зана з неадекватним ставленням дорослих (частіше за все завищеним). Наприклад, батьки неодноразово повтоюють дитині, що вона обов’язково повинна бути відмінником, не можуть і не хочуть змиритися з тим, щосин або донька отримують в школі не лише відмінні оцінки і не є найкращими учнями класу.
Розвиток тривожності визначається не лише особистісними якостями дитини, умовами, в яких вона розвивається і росте. Для кожного вікового пріоду існують визначені області, об’єкти дійсності, які викликають підвищену тривожність у більшості дітей, не зважаючи на реальні погрози або тривожності як стійкого утворення.
Дослідженям Й. Раншбурга, П. Поппера, А.І. Захарова засвідчують, що перші вияви тривожності спостерігаються у дітей ще у ранньому віці. В перід від двох до трьох років відзначається рохзширення репертуару дитячих страхіть, тобто вони мають, як правило, конкретний характер. У віці двох років діти частіше за все бояться, наприклад візит доікаря, а почнаючи з трьох років число конкретних страхіть істотно знижується і на зміну їм приходять символічні страхи, такі як страх темряви та самотності.
Менш за все тривожні хлопчики в чотири, а дівчаита в три роки, тобто в молодшому дошкільному віці. В старшому дошкільному віці тривожність підвищується. В 6 – 7 років основний страх це страх смерті, а в 7 – 8 – страх смерті батьків. Дошкільнята бояться темряви, казкових персонажів, неіснуючих істот. Високо ситуативну тривожність у дітей можуть спровокувати такі ситуації як імовірнісь розлуки з матір’ю, розлука з батьками, різка зміна середовища неприйняття зі сторони однолітків. При вступі до школи виникають нові тривожності: дитина боїться оцінки зі сторони дорослих, небезпечих людей смерті, хвороби. До цього додаються ситуаії оцінювання, наприклад відповідь біля дошки, контрольні та екзамени.
Підлітки більш за все бояться насмішок, власних невдач а також війни, хвороби та смерті бітьків. Визначаються статеві відмінності в джерелах тривоги, які є найбільш вираженими в підлітковому і ранньому юнацькому віці.
Тривожність є неоднорідною, існує декілька її видів.
Виділяють дві основі категорії тривожності: (1) відкрита свідомо переживаєтья і виявляється у поведінці і діяльності у вигляді стану тривоги; (2) прихована в різному ступені несвідома, яка виявляється в надмірному спокої, невідчутті реального неблагополуччя і навіть запереченні його, або шляхом спеціфічної поведінки.
Серед цих категорій виділяють різноманітні форми тривожності: «відкрита» і «закрита». До відкритих форм тривожноті належить:
1. гостра, нерегульована або слабко регульована тривожність сильна свідома, яка виявляється через зовнішні симптоми тривоги, самостійно керувати якою індивід не може.
2. регульована і компенсована тривожність, при якій школяр самостійно складає досить ефективні способи боротьби з нею. За характеристиками, які використовуються, всередині цієї форми можна виділити дві субформи: (а) зниження рівня тривожності; (б) використання її для стимуляції особистої діяльності, підвищення активності. Регульована і компенсована тривожність зустрічається в такому віці в молодшому шкільному і ранньому юнацькому, тобто в періодах, які характеризуються як стабільні. Важливою характеристикою обох форм є те, що тривожність оцінюється самими дітьми як неприємне і важке переживання, якого вони хотіли уникнути.
3. культивована тривожність в цьому випадку, на відміну від вище згаданих, тривожність усвідомлюється і переживається як важливе для особистості, тобто та якість, яка дозволяє досягати бажаного. Культивован тривожність виступає в декількох варіантах. По перше,вона може визнаватися індивідом як основний ргулятор його активності, який забезпечує його зібраність і активність. В цьому вона співпадає з вищезгаданою формою 2Б, відмінності полягають лише в оцінці цього переживання. По друге, вона може виступати як ціннісна і світоглядна установка. По третє, вона нерідко виявляється у пошуці визначеної «умовної вигоди»і виражається за допомогою симптомів. У деяких випадках у однієї і тієї ж дитини може зустрічатися одночасно два або навіть три варіанти.
Як різновид культивованої тривожності розглядається форма яку ще називають «магічною». В цьом випаду людина нібі «закликає злі сили» за допомогою постійного повторення найбільш тривожних для неї подій, постійних розмовпро неї, не звільняючись прои цьому від страху перед ними, а ще більше підсилюючи його механізмом зачарованого психлогічного кола.
Культивована тривожність зустрічається більш за все в старшому підлітковому ранньому юнацькому віці, хоча окремих випадках зустпрічається і на більш ранніх етапах.
Форми прихованої тривожності зустрічаються приблизно в однаковій мірі в будь якому віці. Прихована тривожність зустрічається менше ніж відкрита. Одна з її форм умовно називається «неадекватний спокій». В цих випадках індивід, приховує тривогу від оточуючих і від самого себе, вигадує сильні засоби захисту від неї, стоячи на заваді усвідомленню як визначених загроз в оточуючому світі, так і особистих переживань. У таких дітей не простежується зовнішніх ознак тривожності, навпаки, вони характеризуються підвищеним спокійним станом, хоча у внутрішньому плані особистості наявні егативні переживання. Ця форма дуже нестійка, вона досить швидко переходить у відкриті форми тривожності (в основном гостру, нерегульовану).

Причини шкільної тривожності

В чомусь всі першокласники схожі між собою. Для будь-якої дитини вступ до школи неабияка подія. І при цьому всі діти різні. Одні швидко звикають до нового середовища, нових вимог, в іншої дитини процес адаптації трохи довший. Ось ця дівчинка кожен день йде до школи, її однокласниця завжди чогось боїться: чи правильно я зробила домашнє завдання? Чому вчитель мене сьогодні не запитав, чому до мене погано ставляться в класі?
Негативні переживання дитини стосовно різних сторін шкільного життя можуть стати дуже інтенсивними і наполегливими. Спеціалісти визначають таке емоційне порушення по-різному. Термін «шкільний невроз» використовується тоді, коли у школяра спостерігається «безпідставні» рвоти, підвищення температури, головні болі. При чому завжди зранку, коли треба йти до школи. На період канікул такі симптоми зникають.
«Шкільна фобія» означає крайню форму страху перед школою. Вона може і не супроводжуватися тілеснии симптомами, але без медичної допомоги в такому випадку не обійтися. А шкільна тривожність? Це відносно «м’яка»зформа емоційного неблагополуччя. Вона може перетворитися у більш серйозну форму.
В чому причина шкільної тривожності?
Перш за все, причини визначаються природною нервово-психічною організацією школяра. Але не в останню чергу і особливостями виховання, завищеними вимогами батьків до дитини (все треба робити лише на відмінно). У деяких дітей страх і небажання ходити до школи викликані самою системою навчання, в тому числі несправедливою нетактичною поведінкою вчителів. Серед таких дітей є школярі з різним ступенем успішності.
Видатний психолог А.Прихожан виділяє наступні особливості ривожних дітей в школі.
- відносно високий рівень навчання. При цьому вчитель вважає дитину нездібною або не досить здібною до навчання.
- ці школярі не можуть виділити в роботі основну задачу, сконцентруватись на ній. Вони намагаються контролювати одночасно всі елементи завдання.
- Якщо не вдається розв’язати завданя, тривожна дитина відмовляється від подальших спроб. Невдачу вона пояснює не своїм невмінням розв’язати конкретне завдання, а відсутністю у себе будь-яких навиків.
- На уроці поведінка таких дітей може здатися дивною: іноді вони відповідіють правильно на запитання, іноді мовчать або відповідають вгадуючи. Іноді говорячи нерозбірливо, при цьому жестикулюючи та червоніючи, а іноді ледве чутно. І це не пов’язано з тим, на скільки добре дитина знає урок.
- При вказівці тривожному школяреві на його помилку дивна поведінка посилюється, він ніби втрачає орієнтацію в ситуації, не розуіє як можна і потрібно себе вести.
А. Прихожан вважає, що така поведінка прослідковується саме у тривожних першокласників. І все ж шкільна тривожнісь властива і дітям іншого шкільного віку. Виявлятися вона може у ставленні до оцінки, в страху перед контрольними та екзаменами.
Психологами розроблені програми корекційної роботи з такими дітьми. Це можуть бути індивідуальні та групові заняття. Занятя формують у дитини конструктивні навики поведінки в складних ситуаціях. Дитина навчається доступним засобом зняття тривоги, напруження і вчиться розсляблятися.
Ще важливо навчити дитину довіряти власним оцінкам і самостійно оцінювати результати своєї діяльності. Деяким дітям треба допомогти здобути навчальні навики, запонити прогалини в засвоєнні шкільної програмию
Крім цього, психолог обов’язково дає рекомендації і батькам, і педагогам. В їх силах допомогти тривожному школяреві змінити своє сталення до успіху та невдач, до оцінок зі сторони дорослих та дітей.